Засоби арт терапії як засіб корекції порушення поведінки


/Files/photogallery/Засоби арт терапії як засіб корекції порушення поведінки.jpg
Дошкільники не вміють контролювати свої емоції. Це призводить до порушень поведінки — агресивності, запальності чи, навпаки, замкнутості. Ігри та вправи, запропоновані автором, допоможуть дітям розібратися із власними почуттями, навчать адекватно говорити про свої потреби.

Використовуйте ці вправи під час роботи з вихованцями та рекомендуйте батькам і педагогам.

Порушення поведінки — це такі її зміни чи прояви, які ускладнюють, спотворюють чи не дають дитині змоги вільно висловити власне Я. Порушення поведінки сковують дії дитини, погіршують її ставлення до однолітків, шкодять душевному і фізичному здоров’ю, негативно впливають на її адаптацію в соціумі.

Найпоширеніші форми порушень поведінки:

· агресивність;

· запальність;

· пасивність;

· рухова розгальмованість.

Основна мета арт-терапії — гармонізувати психічний стан особистості завдяки розвитку здатності до самовираження і самопізнання.

Агресивна дитина рве книги, розкидає і ламає іграшки, жбурляє й ламає речі, ображає інших дітей та дорослих, дражниться, лається.

Запальна дитина з будь-якого навіть найнезначнішого приводу, як вважають дорослі, влаштовує істерики, може розплакатися чи розізлитися. Утім, такі бурхливі реакції дитини позбавлені агресії. Вони, найімовірніше, є проявами відчаю та безпорадності, а не складного характеру.

Хоча зовні здається, що у пасивної дитини все добре, та насправді вона почувається нещасною і пригніченою, страждає від сором’язливості, ізолює себе у власному світі. Крім цього, вона може смоктати палець, дряпати шкіру, виривати волосся чи вії, розхитуватися з боку на бік тощо.

Дитина з руховою розгальмованістю імпульсивна, нездатна сконцентруватися на будь-чому чи кому, вона легко відволікається, її увага не стійка, навіть як порівняти її з віковими нормами. Така дитина діє зопалу: вона не замишляє нічого поганого й щиро засмучується через наслідки своєї поведінки. Вона легко витримує покарання, не пам’ятає образ і не тримає зла, часто свариться й одразу ж мириться з однолітками. Така дитина — найгаласливіша у дитячому колективі.

До основних причин порушень поведінки належать:

· особливості нервової системи, типу темпераменту;

· дефіцит батьківської уваги чи, навпаки, гіперопіка;

· неробство і нудьга;

· незнання правил поведінки.

1. Арт-терапевтичні методи корекції поведінки

Нині існує кілька напрямів корекції труднощів у поведінці дошкільників. Найефективніші з них — різні напрями арт-терапії. Вони чинять корекційний вплив не лише на поведінку дитини, а й на її особистість, зміст діяльності, характер взаємин з дорослими й однолітками.

Арт-терапія дає дитині необмежені можливості для самовираження і самопізнання. Адже дитина втілює у творчому виробі свої почуття, ідеали, мотиви вчинків. Інтерес оточення до результатів творчості дитини підвищує її самооцінку та ступінь самоприйняття. Саме на цій властивості заснований один із принципів арт-терапії — схвалювати й приймати всі творчі вироби дитини незалежно від їх змісту, форми та якості.

2. Музикотерапія

Слухання музики та ритмічні рухи під музику розвивають особистість дитини, позитивно впливають на її поведінку.

Психіатр, невропатолог і психолог Володимир Бехтерєв вважав, що за допомогою музики можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи, урегулювати поведінку — стримати надто збуджену дитину і, навпаки, розворушити загальмовану. Ігри та вправи для музикотерапії, які ми використовуємо під час занять із дошкільниками, — у Додатку 1.

3. Бібліотерапія

Світ літературного твору для дошкільника не вигадка і не фантазія, а особлива реальність. Для п’яти-шестирічної дитини мова казки — найзрозуміліша. Саме завдяки казкам дитина засвоює соціальний досвід. Та й будь-яке завдання вона виконує ліпше і залюбки, якщо його супроводжує казковий сюжет.

Коли дитина читає чи прослуховує казки, вона вчиться розуміти почуття, мотиви поведінки й вчинків не лише казкових персонажів, а й власні. Крім цього, вона формує уявлення про інші можливі способи поведінки, має змогу не лише висловити власні почуття, а й порівняти їх із емоціями інших дітей. Отже, за допомогою казок дитина вчиться аналізувати, а відтак і контролювати свої емоційні реакції і поведінку. У Додатку 2 пропонуємо текст казки, яку ми використовуємо під час роботи з дітьми, що проявляють агресію або не можуть порозумітися з однолітками.

Коли дитина проживає казку, виникають зв’язки між казковими подіями і її поведінкою у реальному житті. Якщо обговорювати прочитане з дитиною, вона швидше засвоює життєві уроки. Це сприяє її подальшому гармонійному розвитку та успішній соціалізації. Якщо ж казки не обговорювати, то життєві уроки і цінності дитина засвоює гірше, оскільки не звертає на них увагу, адже ще не вміє вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки.

Окрім прослуховування та обговорення казки, ми пропонуємо дитині:

· вигадати чарівну історію (за допомогою навідних запитань і без них) — це дає дитині змогу моделювати поведінкові ситуації, навчатися їх аналізувати й розв’язувати. Зокрема, це стосується конфліктів, сварок та інших негативних проявів;

· розіграти казку — це дає дитині змогу перетворитися на актора, режисера і сценариста. Вона озвучує героїв, вигадує історію, проживає те, з чим у реальному житті їй важко впоратися. У такий спосіб дитина вчиться керувати своєю поведінкою й емоціями.

4. Пісочна терапія

Ігри з піском — одна із форм природної діяльності дитини. Це унікальний спосіб зняти внутрішнє напруження, виплеснути його на неусвідомлено-символічному рівні й підвищити упевненість у собі, гармонізувати емоційний стан.

Ігри та вправи з піском, які ми використовуємо під час індивідуальної та групової корекційної роботи з дітьми, — у Додатку 3.

5. Ігротерапія

Під час спілкування з дитиною, що має порушення поведінки, покарання, заборони чи моралі не принесуть позитивного результату. Тому під час роботи з такою дитиною ми використовуємо ігри й ігрові ситуації, які дають їй змогу критично оцінювати свої знання й досвід у дії. У Додатку 4 наводимо приклади групових ігор для зниження агресії.

6. Рекомендації батькам

Психолого-педагогічна корекція поведінки дошкільників не буде успішною без активної участі та допомоги батьків. Їхнє ставлення до дитини — один із важливих чинників формування і розвитку її індивідуально-особистісних особливостей і поведінки.

Дитина спілкується з членами своєї родини й переймає їхнє ставлення до світу, починає думати і говорити так, як думають вони. Коли дитина подорослішає, вона може свідомо не приймати певні риси своїх рідних, проте несвідомо вона продовжує транслювати манеру поведінки, висловлювання та якості характеру, закладені сім’єю. Саме стиль життя, унікальне поєднання рис, вчинків і навичок визначають маршрут руху дитини до її життєвих цілей.

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 17