Потреби дитини


/Files/photogallery/потреби.jpg Автор: Орися Сідляр

Виявляти любов до дитини – не означає робити те, що вона хоче. Дитина повинна отримувати те, чого насправді потребує!

У світі бажань дуже легко бути обманутим. Надто часто ми хочемо того, про що потім шкодуємо. Справа в тому, що бажання імпульсивні, продиктовані емоціями та не передбачають результатів на перспективу. Ті, хто стає заручником бажань, часто розчаровуються, виснажуються і проживають нещасливе життя. Бажання не завжди є хорошими провідниками доброго життя.

А коли ви стаєте заручником бажань своїх дітей, то вони вчаться маніпулювати й отримувати те, що, можливо, їм в житті аж ніяк не знадобиться, ба навіть більше, може їм добряче нашкодити. Ваша дитина навіть не зчується, як імпульси і бажання почнуть керувати її життям. На жаль, без детального аналізу того, що є справжньою потребою, а що бажанням без корисної цілі, багато людей приречені вірити в долю, чекати щасливої випадковості та покладатися на інших.

То які ж потреби є у кожного з нас, і зокрема у дітей?

Розглянемо 5 рівнів потреб, які керують нашою поведінкою і поведінкою нашої дитини:

1. Фізіологічні потреби: їжа, сон, здоров’я, потреби організму

Перш, ніж вимагати у дитини вчитися або що-небудь зробити, переконайтеся, чи достатньо часу дитина спить, чи не голодна, не перевтомлена? Як би ми не намагалися обдурити власний організм, у нас нічого не вийде. Ми неефективні вже від того, що мало спимо або голодні. Погодьтеся, коли ви хочете їсти чи спати, або у вас щось болить, вас мало цікавитиме те, що треба зробити, щоб отримати хорошу оцінку. Доки ваші очі при першій можливості закриваються повіками і ви солодко позіхаєте, або мрії спрямовані на хоч би маленьке яблучко, ви не зможете думати навіть про те, що вас дуже цікавить.

2. Потреба безпеки

Це наступний рівень, що обов’язково має бути задоволеним. Людина, яка почувається в небезпеці, буде тривожною і неспокійною. Вона весь час перевірятиме, чи їй щось не загрожує. Виникатиме емоція страху, а як наслідок, можлива й агресія, адже агресія - спосіб захиститися від загрози. Безпека для дитини – це не поведінка дитини, це поведінка інших людей, в результаті якої дитина має почуватися затишно. Сварки в родині, постійна критика та порівняння з іншими дітьми ніколи не дозволять дитині почуватися у безпеці. Щоб задовольнити цю потребу, вам треба подбати про: особисту територію дитини, довірливі стосунки з нею, право дитини на переживання усього спектру емоцій.

3. Потреба приналежності та любові

На цьому рівні важливо не те, що ви відчуваєте до своєї дитини, а те, що ви робите. Бо дитина розуміє тільки мову вчинків. Якщо ви маєте приємні переживання, пов’язані зі своєю дитиною, але ніяк цього не показуєте, ваша дитина ніколи не повірить, що вона важлива для вас, і може почуватися недолюбленою, хай би що ви відчували. Любов – це вчинки й увага! Дитина має бачити, що ви уважні до її діяльності та вам приємно бути з нею. Цю потребу діти задовольнятимуть в інших середовищах, якщо не зможуть знайти можливості задовольнити її в сім’ї. Вони вимагатимуть любові за всяку ціну і шукатимуть тих, хто їх прийме, проте нема гарантій, що знайдуться корисні на шляху люди, які готові задовольнити їхню вкрай важливу для життя потребу.

Любіть дітей безумовно! Не за щось, а тому, що вони ваші. Коли дитина робить помилку, скажіть їй про це, але не забудьте додати: «я люблю тебе і допоможу все виправити». Дитина має відчувати, що і у важкі часи ви так само з нею. Ви - та людина, з якою не страшно, з якою все чесно, хай і не так склалося, як би хотілося.

4. Потреба визнання та поваги

Поважайте дитину, якщо хочете, щоб вона поважала вас! Ваша дитина вчиться шанобливого поводження з іншими з того, як ви шанобливо ставитесь до інших і до неї зокрема. Повага виникає, як наслідок, на дії іншої людини. Ви маєте на своєму прикладі показати, які дії робите для того, щоб вас поважали. За що Ви поважаєте інших? Дитина має також зрозуміти, що на повагу треба заслуговувати, і бачити шлях, як цього досягнути.

Визнавайте успіхи дитини, визнавайте її право приймати рішення щодо свого життя. Спокійно приймайте те, що розповідає вам про себе дитина. Частіше питайте, чому вона вчинила так, як вчинила, й уважно слухайте аргументи. Відбирайте корисне для її життя і підкріплюйте схвальними реакціями, а на те, чим вважаєте, що вона собі шкодить, давайте спокійну природну реакцію типу: «я б цього не робив, бо… , але розумію твої почуття».

Якщо ви визнаватимете свою дитину, згодом її визнаватимуть й інші. Світ вона сприйматиме як дружній та привітний. Місце, де визнають наші думки, навіть, коли не поділяють, не осуджують за чесність, стає приємним місцем, де ми можемо довіряти і почуватися комфортно.

5. Потреба самореалізації

Це потреба найвищого рівня. Якщо людина не займається улюбленою справою, справою свого життя чи то, простіше кажучи, не виконує свою місію, її важко назвати щасливою. Так стається з нереалізованими дорослими, які почуваються нещасними, бо «тягнуть на собі все», наче з чийогось примусу, не мають відчуття задоволення від роботи і за будь-яку ціну намагаються керувати життям своїх дітей, призначати їм професію, начебто знають зі свого досвіду, як все-таки треба було прожити.

Дозвольте своїм дітям реалізуватися у тому, до чого лежить їхня душа! Навіть непопулярна діяльність, нікому не цікава з першого погляду, може принести великий успіх вашій дитині, якщо у неї вкласти душу. І часто в такий спосіб людство отримувало великі винаходи, яких потім потребував весь світ. Просто чиїсь батьки дозволяли маленькому винахіднику стати геніальним дорослим, залишаючи дитині право бути собою, бути іншим, робити те, що любиш, незалежно від того, що про це думають інші.

Домашнє завдання

Проаналізуйте якусь прикрість (на ваш вибір) у поведінці вашої дитини і знайдіть, яку свою потребу дитина намагалася задовольнити у такий спосіб.

Пам’ятайте: ми завжди задовольняємо своєю поведінкою якусь потребу.

Кiлькiсть переглядiв: 13