/Files/images/schastlivyiy-rebenok.jpg

Виховання безпечної поведінки дітей з раннього віку

Дошкільний вік — найважливіший період, коли формується людська особистість і закладаються міцні основи досвіду життєді­яльності, здорового способу життя. Одне з найважливіших завдань дорослого у цей період — прищеплювати дітям навички безпечної поведінки в ситуаціях, у яких існує ймовірність отримання травми. Необхідно створювати педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпеки.

Процес опанування дитиною необхідних знань та вмінь, що забезпечують змістовну й безпечну життєдіяльність у довкіллі, розпочинається в ранньому віці.

Вікові особливості малюків як потенційні небезпеки

Актуальність проблеми виховання безпечної поведінки малюків у соціальному середовищі пов’язана з такими віковими особливос­тями розвитку, як:

  • підвищена рухова активність;
  • зростання самостійності;
  • інтерес до всього нового;
  • повна довіра до всіх і всього, що навколо;
  • відсутність відчуття небезпеки.

Фізичні можливості дворічних дітей та природна жага до піз­нання навколишнього світу можуть дуже швидко призвести до біди. Адже діти раннього віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що ні. У своїх вчинках вони керуються не розумінням того, що треба, можна, добре, а тим, чого хочеться, що цікаво, приємно. Саме тому на дорослих покладена велика відповідальність.

Мета педагогів — зберегти життя і здоров’я малюків та озброїти їх навичками безпеч­ної поведінки в довкіллі

На третьому році життя діти прагнуть бути самостійними. Вони усвідомлюють, що дорослий є організатором спільних дій та помічником. Він дає оцінку поведінці, навчає перших правил, основ взаємодії зі знайомими та незнайомими людьми. У цьому віці в ді­тей активно розвиваються моральні почуття, вони демонструють готовність гратися з однолітками, спілкуватися з ними. З огляду на ці особливості малюків ми і будуємо свою роботу щодо організації їх безпечної життєдіяльності та формування у них власного досвіду безпечної поведінки.

Методи і прийоми навчання малюків безпечної поведінки

Із перших днів відвідування дітьми дитячого садка, ознайомлю­ючи їх із груповими приміщеннями, територією, ми пояснюємо їм, що безпечно, а що — ні. Для цього використовуємо численні методи й прийоми, зокрема:

  • пояснення;
  • нагадування;
  • бесіда;
  • розглядання ілюстрацій;
  • ігрові ситуації;
  • рольові та дидактичні ігри й вправи;
  • спостереження;
  • художнє слово тощо.

Організовуючи заняття, режимні моменти, дозвілля дітей упро­довж дня, спрямовуємо їх поведінку, прищеплюємо корисні навич­ки, навчаємо адекватно сприймати навколишній світ. Для пояснення дітям правил і норм поведінки використовуємо художнє слово: вір­шики, потішки, примовлянки, короткі казки та оповідання.

Навчаючи дітей, ми широко використовуємо їхнє бажання бути схожими на дорослих, наслідувати їх. Тож одним з основних прийо­мів формування безпечної поведінки у наших вихованців є приклад значимих для них дорослих — ви­хователів і батьків, із якими ми тіс­но співпрацюємо.

Для активізації закріплен­ня навичок у дітей у своїй роботі ми віддаємо перевагу створенню ігрових ситуацій, формулюванню запитань до дітей, застосовуємо метод бесіди. Випадки дитячого травматизму спонукають до систе­матичної роботи з малюками для вироблення в їхній свідомості сте­реотипів безпечної поведінки в різ­них ситуаціях та навичок користу­вання предметами й речами. Для того щоб не позбавляти дітей права на самостійні дії, навчаємо їх пра­вил поведінки в середовищі групо­вої кімнати.

Предметне середовище як чинник безпеки життєдіяльності.

/Files/images/g5323_1.jpg

Аби забезпечити безпечне перебування дітей у групових приміщеннях, усі застібки на господарчих шафах, дверях туалетної кімнати, роздягальні розміщуємо значно вище зросту дитини та систематично перевіряємо, щоб вони були в робочому стані.

Провідною діяльністю дітей третьо­го року життя є предметно-маніпулятивна. А найліпше стимулює таку діяльність відпо­відно організоване предметно-ігрове розвивальне середовище. Тому ми постійно піклу­ємося про його динамічну зміну, організацію цікавих і змістовних занять, ігор із предмета­ми побуту та їх ігровими замінниками. При цьому постійно пильнуємо, щоб його наповнення було безпечним. Ретельно добираючи іграшки та ігрове обладнання, стежимо, щоб вони відповідали стандартам якості, були виготовлені з екологічно безпечних матеріалів, відповідали віку та розвитку дітей. Усі іграшки легкі та прості у використанні, зручно розміщені в ігрових осеред­ках не вище рівня очей дітей.

Самостійність та дисциплінованість — гаранти безпеки

Самостійність та дисциплінованість є певними гарантами без­пеки малюків. Тож вихованню цих якостей ми приділяємо належну увагу. Насамперед навчаємо дітей самообслуговування, формуємо в них культурно-гігієнічні навички.

Дисциплінованість насамперед передбачає здатність до само­контролю, яка в ранньому віці ще лиш починає розвиватись. Ефек­тивна дисципліна — це збалансованість між потребою дитини в самостійності та необхідністю дотримуватися певних обмежень. Розвиваючи в дітей дисциплінованість, ми скеровуємо їхню поведін­ку, поступово зменшуючи ступінь свого контролю і даючи дітям змогу самостійно керувати власного поведінкою. Демонстрування довіри ді­тям і визнання їхніх можливостей веде до зростання в них самоповаги й упевненості в собі. А коли діти задоволені собою і взаєминами з ін­шими людьми, вони більше підготовлені слухати й учитися.

Очікування й вимоги дорослого щодо дисципліни мають від­повідати віку та рівню розвитку дитини, тобто тому, що вона здатна робити й розуміти.

Практичне ознайомлення дітей із правилами безпечно їповедінки

Реалізовуючи завдання соціально-морального розвитку ма­люків, ми значну увагу приділяємо формуванню в їхній свідомос­ті понять «добре» — «погано», розвиваємо вміння слухати й чути дорослого. Для формування у дітей навичок безпечної поведінки створюємо ігрові проблемні ситуації (див. Додаток). При цьому головними прийомами формування навичок безпечної поведінки у малюків є вправляння та навчання правил доцільних дій у процесі всіх видів життєдіяльності.

Робота з організації безпеки життєдіяльності малюків передба­чає формування у них культурно-гігієнічних навичок, зокрема ми навчаємо дітей правил поведінки за столом, як-от:

  • не залазити руками в тарілку чи чашку іншої дитини;
  • не брати до рота предмети;
  • не смоктати пальці;
  • не гризти нігті.

Під час їжі нагадуємо дітям, що чашку потрібно тримати за вуш­ко, ложку – у правій руці (шульзі — у лівій), нахиляти тарілку пра­вильно у протилежний від себе бік, щоб не облитися самому та не облити іншу дитину, тощо.

Навчаємо дітей, як правильно сидіти на стільчику: спина дити­ни притулена до спинки стільчика, обидві ніжки торкаються підлоги. Допомагаємо кожній дитині прийняти правильну позу під час сидін­ня на стільчику за столом.

Під час роботи з роздатковими матеріалами на заняттях навча­ємо дітей:

  • не брати предмети до рота;
  • не простягати предмети до очей, вуха сусіда.

Враховуючи вікові особливості дітей раннього віку, сприй­мання світу завдяки всім аналізаторам, зокрема й смаковим, під час роботи на заняттях з ліплення віддаємо перевагу викорис­танню екологічно чистих матеріалів (глини, солоного тіста тощо). При цьому щоразу нагадуємо дітям, що брати глину чи тісто до рота не слід.

Під час ігрової діяльності на­вчаємо дітей:

  • ідучи з іграшкою, дивитися під ноги, щоб не перечепи­тися;
  • не розкидати іграшки, після гри збирати їх;
  • класти іграшки після гри у відведене для них місце;
  • не кидати іграшки в дітей;
  • ділитись іграшками, не заби­рати їх у інших дітей;
  • не битися, не штовхатися, нікого не ображати;
  • не підходити близько до конячки-гойдалки, нічого не діс­тавати з-під неї, коли хтось із дітей гойдається;
  • не штовхати дитину, яка гойдається, аби вона не впа­ла, дочекатися своєї черги

У туалетній кімнаті нагадуємо дітям про правила поводження з горщиком:

  • не соватись на горщиках;
  • не підкладати пальці під горщик;
  • не підніматися разом з горщиком.

В умивальній кімнаті, під час миття рук, навчаємо дітей правил користування милом, водою:

  • не брати мило до рота;
  • не розбризкувати воду, бо можна послизнутись і впасти.

Коли діти готуються до сну, нагадуємо правила поведінки у спальній кімнаті:

  • не ставати в ліжку на повний зріст;
  • не стрибати в ліжку;
  • не засовувати ноги між прутиками в ліжку.

Виховуючи в дітей безпечну поведінку, слід дотримуватися по­чуття міри. Необхідно враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустиме застосування так званої «шокової терапії» з акцентуванням уваги на страшних наслідках надзвичайних ситуацій. Такий підхід може травмува­ти психіку дітей і в майбутньому вплинути на їхній психічний стан і поведінку. Розширення уявлень дитини про небезпеч­ність довкілля має відбуватися не лише на інформаційному рів­ні, а й зачіпати емоційно-чуттєву і поведінкову сфери.

Під час прогулянки закріплюємо в дітей такі правила поведінки:

  • не брати до рота пісок, землю, траву, листя;
  • не простягати до очей гілки дерева, палички;
  • не обсипати піском інших дітей.

У зимовий період нагадуємо дітям, що не можна:

  • брати до рота сніг, їсти його;
  • лизати бурульки;
  • підходити до даху, з якого звисають бурульки

Зустрічаючи на подвір’ї тварин, скажімо, кота чи собаку, підво­димо дітей до розуміння того, що контакти з тваринами можуть бути небезпечними. Тож поводитися з ними слід обачно:

  • не підходити близько до тварин, не робити різких рухів, бо вони можуть укусити чи подряпати;
  • не гладити й не брати на руки безпритульних тварин, бо вони можуть переносити різні інфекційні захворювання;
  • не злити тварин, не дратувати їх, не завдавати їм болю.

Взаємодія із сім’ями вихованців

Практика свідчить, що набуття досвіду безпечної поведінки та закріплення уявлень про здоровий спосіб життя у малюків є знач­но ефективнішими за умови взаємодії дошкільного закладу й сім’ї. Батьки зобов’язані приділяти багато уваги цим питанням, зокрема мають і самі дотримуватися загальноприйнятих правил безпечної поведінки. Адже, якщо поведінка батьків удома суперечить уявлен­ням про правильну поведінку, які формують у дитини педагоги до­шкільного закладу, то очікуваних результатів досягти складно або навіть неможливо.

Тому під час індивідуальних бесід із батьками ми надаємо їм конкретні рекомендації щодо того, як найліпше опікуватися безпе­кою життєдіяльності їхніх дітей. Наголошуємо на тому, що батьки мають:

  • навчати дитину правил поводження з небезпечними пред­метами, зокрема гострими — виделками, ножами, голками, ножицями тощо;
  • стежити за тим, щоб дитина не приносила до дитячого сад­ка небезпечні предмети — пігулки, дрібні монети, кульки, цвяхи, шпильки, леза, металеві прикраси, неякісні та злама­ні іграшки;
  • перевіряти всі кишені дитячого одягу перед виходом до ди­тячого садка;
  • ознайомлювати дитину з правилами відкривання й закри­вання шафи — відчиняти обережно, тримаючи дверцята за ручку; не відкривати різко; не стукати дверцятами;
  • не використовувати цукерки чи іграшки як засіб умовлян­ня дитини йти до дитячого садка, навчитися домовлятися з дитиною;
  • стежити за справністю дитячого одягу та іграшок;
  • навчати дитину обережності в побуті, правил пожежної безпеки та безпеки на вулиці.

Ігрові ситуації для виховання безпечної поведінки в дітей раннього віку.

Правила поведінки в туалетній кімнаті

Садимо ляльку Олесю на горщик (в горщику рідина). Створюємо ситуацію, під час якої лялька Олеся обливається рідиною.

  • Чому лялька облилася? — Піднялася ра­зом з горщиком.
  • Що треба зробити? — Перевдягнути ляльку.
  • Навіщо? — Ляльці неприємно, мокро, хо­лодно.

Діти допомагають вихователю прибрати «ка­люжу» та перевдягнути ляльку. Ще раз нагадуємо дітям правила поводження на горщику.

Правила поведінки в умивальній кімнаті

Маленькі єнотики гралися, розбризкували водичку. Поруч проходив ведмедик, послизнувся, впав, забив лапку.

  • Чому ведмедик забив лапку? — Тому що послизнувся і впав.
  • Чому ведмедик послизнувся і впав? — Тому що єнотики розбризкали водичку і було слизько.

Правила поведінки за столом

Незнайко впав зі стільчика.

  • Чому це сталося? — Бо він закашлявся.
  • Чому закашлявся? — Крутився на стіль­чику, ретельно не пережовував їжу.

Під час їжі нагадуємо дітям про Незнайка та правила безпеки під час прийому їжі: ретельно пережовуйте їжу, лиш потім ковтайте.

Правила поведінки під час ігор

У Зайчика болить вушко, він плаче:

  • Чому Зайчик плаче? — Йому боляче.
  • Чому у Зайчика болить вушко? — Ведме­дик засунув папірець Зайчику у вушко. Зайчик звернувся до лікаря Айболитя, який допоміг діста­ти папірець з вушка та наклав пов’язку.

Розповідь вихователя:

«До садочка прийшов хлопчик Дмитрик. Із перших днів перебування в садочку Дмитрик ображав діток. А одного разу він захотів іграш­ку, якою грався в цей час Костя. Він підійшов до Кості і став забирати іграшку, штовхнув його, Костя заплакав».

Бесіда з дітьми:

  • Чому заплакав Костя? (Йому стало боляче, образився на Дмитрика через те, що той забрав іграшку.)
  • Чи можна ображати дітей, забирати іграшки? (Не можна.)
  • А як потрібно вчинити, коли хочеш іграшку, якою хтось наразі грається? (Потрібно ввічливо попросити.)

Правила поведінки під час прогулянки

Лялька Рая хворіє, у неї болять очки.

  • Чому? — Потрапив пісочок до очей, вони печуть і сльозяться.

Закріплюємо правила поведінки: чому не можна сипати пісок одне на одного? (Пісок може потрапити в очі, буде боляче й неприємно.)

Правила поведінки під час прогулянки у зимовий період

У Незнайка заболіло горлечко, у нього ангіна.

  • Чому? — Незнайко смоктав бурульку.

Наслідки: тепер він не ходить до садочка, на­томість лежить у ліжку та вживає гіркі ліки.

Правила безпечної поведінки з тваринами

Ліпимо з тіста колобка, проводимо кігтями іграшкової кішки по тісту.

  • Що з’явилося на колобку? — Подряпинки.
  • Чим подряпала кішка колобка? — Гостри­ми кігтиками.

Розучування з дітьми віршика Катерини Перелісної:

Не тягни кота за вуса —

Котик сердиться, укусить.

І за лапку не хапай,

Бо подряпа — так і знай.

Правила поведінки з гострими предметами

Лялька Зоя була дуже неслухняною. Вона крадькома від мами взяла ножиці — хотіла сама зрізати собі нігті на ручках. Зрізуючи нігтика, по­різала пальчик. Ой, як їй боляче!

У неї болить пальчик! Іде кров. Хто винен у тому, що лялька Зоя порізала пальчик?

  • Чому у ляльки болить пальчик? — Взяла без дозволу гострий предмет — ножиці.
  • Що ж тепер слід зробити? — Допомогти ляльці Зої.
  • Як допомогти? — Обробити ранку.

Діти допомагають: мажуть пальчик зелен­кою, бинтують ручку.

  • Скоро у ляльки Зої заживе пальчик, але поки що буде боліти.

Обговорюємо з дітьми, які ще гострі предме­ти і чому не можна брати дітям до рук (ніж, моло­ток, ножиці, голки тощо).

Правила особистої гігієни

Лялька Ліна захворіла. У неї болить животик.

  • Чому? — Не помила ручки перед їжею, з’їла брудне яблучко.

Наслідок: через брудні руки в животик по­трапили мікроби, тому животик і заболів.

Повторюємо з дітьми правила особистої гігі­єни, нехтування якими може призвести до інфек­ційних захворювань.

Кiлькiсть переглядiв: 68